Особливого інтересу прибалтійські країни в мене ніколи не викликали, але ми вирішили зазирнути туди на кілька днів по дорозі з Фінляндії в Санкт-Петербург і з Санкт-Петербургу в Барселону, обмежившись відвідуванням лише столиць. Ані вражень ані фотографій на окремі замітки у мене не назбиралося, тож вирішила все об’єднати в одну. Найбільше надій чомусь покладала на Ригу, яка найбільше розчарувала в результаті, а от Таллін приємно здивував. Але про все по-порядку...
Таллін (Естонія)
В Таллін ми добирались паромом з Хельсінкі. Паром (M/S Nordlandia) відправляється із західного терміналу (Västra terminalen) порту Хельсінкі о 21:00 і прибуває в Таллін о 00:15, коштує 18 євро.
Забронювати квитки можна тут. Є й швидкісніші пароми, але вони відповідно дорожчі. В порт Хельсінкі раджу добиратись на автобусі (№15, 15А, 15V), який зупиняється поруч з терміналом, бо від найближчої станції метро йти достатньо далеко, територія порту величезна і не одразу легко зорієнтуватись, де саме знаходиться потрібний вам термінал. За окрему плату на паромі можна забронювати каюту, але для такого короткого переїзду ми вважали це недоцільним і просиділи 3год в одному з ресторанів. Точніше дівчата просиділи, дивлячись телевізор, а я поспала собі:) Людей майже не було, диванчики зручні... тож чом би й ні?:)
Приїхали ми в Таллін ніченькою темною, в порту нас зустріли наші хости Керт і Луізе і ми поїхали до них додому пити теплий чай і знайомитися. Наступного дня Луізе з радістю показала нам місто і я як ніколи відчула, яка ж все-таки класна штука каучсьорфінг: ніхто вас не познайомить із новим для вас містом краще, аніж людина, яка це місто любить! Саме так я б показувала туристам Львів, натхненно розповідаючи про всілякі дрібнички.
Історичну частину Талліну можна обійти за кілька годин. Від замку Тоомпеа
до будівлі естонського парламенту
російського собору Олександра Невського
серця Талліну - Ратушної площі, до якої ведуть всі вулички
і оглядового майданчику, з якого відкривається гарна панорама на місто.
Таким чином, за менш, ніж 3 години, враховуючи посиденьки в кафе, ми були біля замку Тоомпеа знову, настільки все в Талліні компактно розташоване.
А от до узбережжя Фінської затоки доведеться їхати. Ми добирались туди машиною, тому громадського транспорту не пораджу.
Взимку тут сіро і суворо.
Загалом від старовинної частини міста залишається враження казкового мультфільму. Все настільки гарно і дбайливо відреставровано, що важко повірити, що надворі 21 століття. А за межами оборонних мурів починаються радянський союз зі своїми спальними районами і, відповідно, нічого цікавого. Тому рекомендований час на відвідини Талліну – 1-2 дні. За гарної погоди вас чекає суперський відпочинок від мегаполісу в компактному, милому, казковому Талліні.
Дуже хочеться подякувати Керту і Луізе за наш суперський відпочинок і англомовний екскурс в естонську історію.
Hüvasti, Eesti!
Замість постскриптуму: Мало не забула... Те, що естонці повільно розмовляють і довго думають – міф, придуманий росіянами. Навіть навпаки – естонською вони розмовляють досить швидко. Стереотип сформувався, бо естонці повільно розмовляють російською. Справа в тому, що в естонській мові 14 відмінків, 40 відмінкових запитань, 25 відмінкових закінчень. 95% естонських слів мають три форми, які часто відрізняються одна від одної. Правила побудови речення зовсім інші, аніж в російській мові, а тому дослівний переклад часто виглядає безглуздо. Наприклад, по-естонськи фраза «іти на роботу» відповідає не на питання «куди?», а на питання «де?» Тому по-російськи естонці іноді «видають» справжні перли. Думаю, росіяни, які вивчають естонську мову, «видають» не менше лінгвістичних перлин.
Рига (Латвія)
Рига якась занадто вже радянська, навіть на фоні Вільнюса і Талліна. Російською тут розмовляють практично всі: в 95% випадків російську зрозуміють, в 90% дадуть відповідь російською, в 50% ви будете спілкуватись з вихідцем з Росії. В Талліні і Вільнюсі такої ситуації мною не помічено.
Центральна частина міста доволі симпатична, але дуже маленька.
Сфотографуватися особливо не було де, тому ми почали страждати "дуркою" і передавати привіти друзям в Данію:)
До кінця відповісти на запитання, чим же мене так розчарувала Рига, мабуть, не зможу, але факт залишається фактом - відправляємо Ригу на останнє місце рейтингу прибалтійських столиць. Ситуацію врятував шопінг і хороші люди - Лєна і Ігор, в яких ми гостювали два дні. А це - сімейний улюбленець і пакісник - Адам:)
Вільнюс (Литва)
В Вільнюсі відчуваєш, що ти в Європі більше, ніж в Ризі. Хоча тут я провела всього кілька годин, я встигла полюбити це місто куди більше, ніж Ригу за неповних два дні. Показати мені місто з радістю погодився студент з Сирії, який вчиться у Вільнюсі по обміну. Відповідно, більшість часу ми провели на території студ-містечка.
Вільнюський університет займає доволі велику територію, тут нараховується 12 університетських дворів, кожен з яких вирізняється своєю індивідуальністю. Мабуть, такою й має бути класична alma mater.
Історичний центр тут, як мені здалось, найбільший із всіх трьох балтійських столиць. Блукати охайними старовинними вуличками навіть в лютий мороз було приємно.
Ще у Вільнюсі я помітила дуже велику кількість церков і костелів, але за браком часу відвідала лише одну, яка знаходиться на території університету.
Російська мова тут не така поширена, як в Ризі, а щоб говорити по-литовськи у більшості випадків достатньо додати до англійського слова закінчення -is, -us, -as:) Це я, звичайно, перебільшую, але якщо вам трапиться неангломовний і не російськомовний литовець, то можете спробувати мою методику:)
Підсумки
З вище сказаного очевидним є мій рейтинг балтійський столиць: 1. Таллін, 2. Вільнюс, 3. Рига. На відвідини кожного з міст цілком достатньо 1-2 дні. Об'єднує всі три міста і гостра присутність радянського союзу за межами історичного центру та й загалом відчувається, що це ще недо-Європа, не зважаючи на приєднання до Шенгенської зони. Ціни на проїзд у громадському транспорті тут в кілька разів нижчі, ніж в Західній Європі; ціни у сфері послуг не набагато, але все ж нижчі, а от ціни на продукти супермаркетах вищі, за винятком деяких товарних одиниць - класичні ознаки недо-Європи. Загалом особливого бажання повертатися у жодне з міст без особливої на те причини (як от концерти Земфіри восени) немає і країни Балтії залишаться для мене країнами транзитними.
