Література - не макулатура!

На вихідних прочитала книгу Люко Дашвар "Село не люди"...

Єдине, що мене в цій книзі вразило - це факт, що вона отримала другу премію у конкурсі "Коронація слова" в 2007 році! Більше додати нічого. Маразм! Набоков відпочиває. Жодної моралі, яка на думку автора входить у формулу успішного роману для себе не знайшла.


Повеселила і стенограма з чату з авторкою на сайті "Главред"...

Alaniya: Як Ви гадаєте, за що Ваша книга «Село – не люди» отримала приз у «Коронації слова»? Цікавить думка Вас як автора. 

Люко Дашвар: Важко відповісти, тому що збирається журі, цілком конкретні люди зі своїми літературними смаками. Мені здається, мені вдалося написати про село по-новому. І головне, що мені хотілося сказати, речі, може й пафосні: село – це наша земля, держава, спадщина, історія, колиска, колиханка, традиції... 

Після  слів "Важко відповісти" я б поставила крапку, бо відповісти справді важко. Якби цілком конкретні журі зі своїми літературними смаками не віддали першу премію Марії Матіос за її "Майже ніколи не навпаки", то, перефразовуючи маразматичного професора Крупку (прим. проф. Крупка - один із героїв роману "Село не люди"), я б цього не пережила!!!


Читати "найтиражованішу письменницю країни" більше бажання немає. Щоб не вважати час на прочитання книги марно згаяним виписала собі за звичкою кілька цитат:

"Коли людина довго в смутку, то й посмішка - подвиг"

"— Усе в тебе — навіки. Кохання, обіцянки…

— А хіба можна інакше?" 

Підсумки-2011

Перший запис хотілося б присвятити року дві тисячі одинадцятому, який, безумовно, був найкращим і найцікавішим роком мого життя! Нова країна, нова робота, новий досвід, нові друзі, нові мандрівки, нове життя ... Всіх вражень не перерахувати, але найпам’ятніші занотовані нижче у моїх підсумках, які, можливо, стануть щорічними:)

Країна року: Норвегія. Тут без коментарів. Про мою пристрасть до Скандинавії знають, мабуть, усі:)

Місто року: Львів! «Та, ніби дотик дружньої руки, знімає рідне місто з мене втому...» Дуже тішуся, що вдалося відвідати його аж тричі:)

Відкриття року: Ісікава Такубоку (японська поезія кін. 19 – поч. 20 ст.)

Все шукаю   

нового чогось для душі.   

От і сьогодні забрів —   

бозна,   

що це за вулиця!  

Книга року: «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко. Назвала б її «книга-діагноз» суспільству. Прочитала «залпом» за 2 дні.

Цитата року: «Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів» (із «Записок...»)

Порада року: «Ніколи не повертайтеся у місце, де ви вже колись вмирали.» (с) Ю. Андрухович

Покупка року: повне зібрання творів Теодора Драйзера. Тішилась, як слон!:)

Концерт року: однозначно концерт із туру «12» Земфіри в Кьольні! Власне їх майже не було, але навіть якби було і було багато, то всеодно однозначно! (Позмагатися могли б RCHP, на яких я так і не потрапила:( Покладаємо надії на Париж чи Київ і рік дві тисячі дванадцятий...) Девочка-скандал «виклала» себе на сцені на всі 100 і публіка відповіла повною взаємністю. В результаті 3(!) виходи на біс.  Більше було тільки в Москві і Петербурзі. На те вони й «родіна»:)

Пісня року: «Без шансов» (Земфіра)

Фільм року: хм... Мабуть, «Into the wild» (2007). Фільм не новий, але переглянула я його в 2011р.

Курйоз року: книжкова полиця (висить прямо на ліжком), яка обвалилася на мене вночі... Такий собі «нежданчик»:)

Страва року: суші & лазанья. Спасибі, Лєна і Катя, за те, що навчити готувати:)

Розчарування року: Лувр. Наскільки я мріяла колись туди потрапити, настільки нудно мені там було. Чи то передозування Європою є причиною, чи, можливо, я настільки безнадійна в поціновуванні мистецтва, але більш нудно, ніж в Луврі, мені не було ніде! Принаймі в 2011.

Перемога року: поборола свій страх перед польотами. 17 повітряних мандрівок мені у цьому допомогли. Момент, коли наш літак штормило в турбулентній зоні, і в зв’язку з погодніми умовами посадку здійснили в Дюсельдорфі замість Ейндховена, я банально проспала:) Хвала моїй покровительці сові!:)

Невдача року:  забула взяти в Альпи санскрін. Не так щоб це зіпсувало поїздку на лижі, але обсмалений фейс був наче першоквітневий жарт природи наді мною:)

Ціль-2012: навчитися грати в шахи!